Gladiator

Рік 1995, літні канікули, час тік по-іншому. Замість подвір'я — я сидів біля монітора й вводив команди в DOS, бо запуск гри тоді був своїм маленьким ритуалом. Gladiator від Forgotten Sages був однією з тих гр, про яку мало хто пам'ятає, але той, хто в неї попав, витрачав на неї більше часу, ніж би визнав.

Гра ставить тебе на місце командира невеликого найманого загону в середньовічному світі. Починаєш з кількома бійцями, поступово найманиш нових, тренуєш їх і вирушаєш у місії. Вид зверху, дія в реальному часі, але з наголосом на командну тактику. Це не чисто про побиття — є пласт планування: кого взяти в поле, як їх озброїти, як їх утримати в живих.

Геймплей побудований на простому принципі: ти керуєш одним персонажем, решта групи рухається з тобою або чекає. На перший погляд звучить обмежено, але насправді це дає тобі справжне почуття відповідальності за кожного солдата. Втратиш досвідченого бійця — почуватимеш це. Рівні складності — від легких сутичок до важкого режиму — дають грі непоганої довговічності, хоча за сучасними мірками це все доволі скромно за контентом. Управління просте, інтерфейс типовий для своєї епохи — функціональний, але без зайвого комфорту.

Forgotten Sages були далеко не великою студією, і Gladiator розповсюджувалась у сірій зоні shareware, а не на полицях магазинів. Те, що витримує навіть сьогодні — це базовий цикл: прибути, найняти, тренувати, вижити. Гра старіє добре там, де не виходить за межі власного масштабу. Гра старіє погано в моменти, коли ШІ твоїх товаришів робить те, що ШІ тієї епохи завжди робив — приймає рішення, важкі для опису як розумні. Графіка — функціональна ізометрична піксель-арт часів, нічого більше.

Сьогодні Gladiator буде цікава всім, хто шукає просту дію з тактичним відтінком і не хоче витрачати години на читання манулів. Запусти через DOSBox-емуляцію прямо в браузері без підготовки, і через пів години точно знатимеш, захопила вона тебе чи ні. Дев'яносткові ностальгісти знайдуть у ній характерну атмосферу — гру, що не претендує ні на що, просто працює й дає тобі грати. Більше я від неї не очікую.