Ретро аркадні ігри

Аркадні ігри — це той випадок, коли пояснення вміщується в одне речення, а сама гра триває доти, доки не закінчаться життя. Digger у чотирьох кольорах CGA стояв чи не на кожному XT, який потрапляв до контори або до школи: копаєш тунелі, збираєш смарагди й вирішуєш, коли скинути мішок із золотом на переслідувача, бо мішок падає лише туди, де вже висить, і пастку треба готувати за два ходи наперед. Bomberman працює за тією самою логікою, тільки проти тебе: вибух іде хрестом, стіни його зупиняють, і на власній бомбі найчастіше підривається той, хто спланував відхід через клітинку, яку сам щойно й перекрив.

Один екран, одне правило

Решта жанру трималася на тому самому: правило одне, а швидкість зростає, поки рука не збивається. 1942 дає необмежені набої, але екран поступово заповнюється так, що стріляти вже нікуди — і єдиний вихід із-під вогню, бочка, видається лічену кількість разів за рівень, тож її бережуть до останнього. Arkanoid 2: Revenge of Doh увесь побудований на куті: м'яч відбивається залежно від того, якою частиною платформи ти його зустрів, а капсули, що падають із розбитих блоків, змінюють правила посеред партії, іноді на гірше. На відміну від першої частини, після деяких рівнів гра дає вибір, куди рухатися далі, тож два проходження поспіль не збігаються й вивчена розкладка блоків працює лише на одній гілці. Pac-Mania додала до відомого лабіринту стрибок, і цим переписала весь розрахунок маршруту: привида тепер можна перескочити, але в стрибку не видно, куди він рушить далі. Ще більше змінює гру те, що лабіринт тут більший за екран і прокручується разом із гравцем: усієї карти не видно ніколи, і два привиди, які лишилися позаду, існують тільки в голові.

Каталог зібраний з оригінальних видань, без пізніших переробок. Назви, позначені як придатні до гри, відкриваються просто у вікні через вбудований емулятор — без інсталяції, без плагінів, без реєстрації і без завантаження.