Найперші відеоігри

Ранні та історичні ігри — найстаріша полиця каталогу: 33 назв 1950–1975 років, коли гра ще не була галуззю і майже завжди виникала як побічний продукт наукових досліджень. Перелік відкривають релейна машина Bertie the Brain Йозефа Катеса (1950) і британський Nimrod фірми Ferranti (1951), далі йдуть OXO на комп'ютері EDSAC (1952) та осцилографічний дослід Вільяма Гіґінботама Tennis for Two 1958 року.

Від PDP-1 до першої домашньої консолі

Перелом стався 1962 року: Spacewar! на машині PDP-1 у MIT стала першою грою, яка мандрувала від університету до університету і виховала ціле покоління програмістів. Через дев'ять років Нолан Бушнелл зробив із неї автомат Computer Space, а в Стенфорді працювала конкурентна Galaxy Game. У 1972 році Magnavox Odyssey Ральфа Баера приніс до віталень Table Tennis, а Pong від Atari довів, що грі може взагалі не знадобитися інструкція. Паралельно на телетайпах і в мережі PLATO з'явилися текстові предки сьогоднішніх жанрів: Hamurabi, Hunt the Wumpus, Star Trek, стратегія Empire та мережевий шутер Maze War.

Чому тут не грають

Якщо точно: грабельних назв тут 0. Ці ігри ніколи не розраховували на масову платформу — вони працювали на унікальних машинах, що існували в одному чи двох примірниках, і емулювати їх означало б емулювати конкретну лабораторію. Тому полиця слугує довідковим архівом: біля кожного запису є рік, автор та установа. Грати можна на сусідніх полицях: у MS-DOS запускається 7 165 ігор, на аркадних платах — 401. Саме звідси, однак, видно, звідки взялися жанри, у які ви граєте сьогодні: покрокове врядування з Hamurabi веде до містобудівних симуляторів, лабіринт із Maze War — до шутерів від першої особи, а Empire — до покрокових стратегій. Двадцять п'ять років на цій полиці показують, наскільки коротким насправді є шлях від одного осцилографа до сучасного каталогу.