Pang

Літо 1992 року, пекельна спека, вікна щільно зачинені, щоб пил не попав на комп'ютер. Різнокольорові кульки стрибають по монітору, а я дурницею гину на третьому рівні, тому що забув, що велика кулька розділяється на дві середні, ті розділяються на дві маленькі, а маленькі — парадоксально найхитріші. Тоді я годинами грав у Pang на ПК, не думаючи про це як про щось глибоке.

Pang походить із аркадних автоматів — Mitchell Corporation випустила гру 1989 року, а Ocean Software займалась портуванням на домашні комп'ютери, включаючи версії для ПК початку дев'яностих. Це аркадна екшн-гра, де дія розгортається у популярних туристичних місцях світу, а гравець поступово подорожує різними локаціями та очищає кожен екран від летючих кульок. Ніякої історії, ніяких сюжетних поворотів, ніяких моральних дилем. Лупи кульки — й рухайся далі.

Механіка елегантно проста: ти стріляєш у кульки гарпуном або іншим доступним інструментом, кожен влучання розділяє її на два дрібніші шматки, поки вона не зникне зовсім. Гравець рухається лише горизонтально вздовж нижньої частини екрану та уникає стрибків кульок, які фізично передбачувані, але в паніці забуваєш про це. Гра підтримує двох гравців у split-screen режимі — це був вагомий аргумент для полудневих розваг з другом тоді. Управління на ПК було простим, без хитрих комбінацій кнопок.

Тим, що вирізняла Pang, був рідкісний баланс між простотою керування та справжньою складністю на просунутих рівнях. Кульки починають вести себе агресивніше, бонуси потрібно вибирати обдумано, а екрани ускладнюються перешкодами. Гра не постарілася погано — це насправді приклад того, як аркадний дизайн працює незалежно від технологій. Графіка яскрава й легко читається, типова для ПК того часу, сьогодні приємно ретро. Звуки на тому рівні, де Sound Blaster не перегрівається, але виконують свою роботу.

Сьогодні Pang підходить всім, хто хоче короткої, сконцентрованої екшну без туторіалів і без встановлення драйверів геймпада. У браузері через DOSBox емуляцію вона запускається миттєво. Особливо рекомендую тим, хто пам'ятає, як виглядав десятихвилинний перерив за комп'ютером 1993 року — і тим, хто його пропустив і не знає, чому аркади взагалі цікаві.