Destruction Derby 2

Destruction Derby 2 вийшла 1996 року як продовження від Psygnosis до торішнього хіта в жанрі перегонів на знищення, і гра подвоїла ставку на ту єдину річ, що вирізняла оригінал: автомобілі, які зминаються, деформуються та зрештою помирають. Там, де більшість перегонів трактували ваше авто як незнищенного аватара, тут метал видимо деформується, коли ви обмінюєтеся ударами, панелі відлітають, а сильно понівечений двигун починає диміти й нарешті глухне посеред заїзду. Ця відданість ушкодженням і була всім сенсом, і вона досі приносить задоволення в спосіб, який мало які сучасні перегони завдають собі клопоту відтворити.

Гра розділяє свою привабливість між двома режимами. Кільцеві перегони винагороджують чисту, але агресивну їзду, тоді як Wreckin' Racing та спеціальні арени на знищення заохочують вас цілком облишити фінішну лінію й просто трощити всіх на брухт заради очок. Арена 'Total Destruction', де перемагає останнє вціліле авто, є найчистішим втіленням концепції та місцем, де гра найзапальніша. Очки, зароблені за розвороти й аварії, вплітаються в чемпіонатну структуру, що надає різні певний сенс.

Технічно це був крок уперед порівняно з першою грою: масивніші авто й кращі траси, а версія для PC вигравала від вищих роздільностей, якщо ваше залізо це витягувало. Це не серйозний симулятор водіння й ніколи ним не прикидався — керування вільне й аркадне, налаштоване цілком навколо зіткнень, а не гоночних траєкторій. Зіграна сьогодні, вона тримається як чудова вечіркова гра на коротку сесію, найкраще в мультиплеєрі, де зловтіха від розтрощеного авта друга за два кола до фінішу ніколи по-справжньому не набридає.