Superfrog

Жаба, яка стрибає так, ніби під попою їй постійно щось горить. Не скажеш, що Superfrog — це глибока历史про героя, який врятує світ. Це просто: стрибай, уникай, побивай всяких козявок. Студія взяла найпростішу ідею — зелене створіння, що скаче туди-сюди — і розповіла всім: вистачить.

Дія відбувається на рівнях, де кожна секунда вимагає швидкої реакції. Щось летить в твій бік — стрибай. Скарб блимає в кутку — добігай туди, уникаючи дір та ворогів. Немає жодної виморозної комбінації, жодного хитрого механізму. Просто координація і швидкість. На DOS-машині зі звуком, що більше нагадує щебет комах, ніж справжню музику, все виглядає як забавна возня, а не епічна розв'язка.

Керування — класичне: стрибок, рух вліво-вправо, може бути атака. Нічого, що захотіло б втримати тебе в крісло з болем в спині. Рівні не дуже довгі, але досить коротка реакція на помилку: впав на дно — спочатку все заново. Складність поступово тече вгору, і вже до останніх світів поняття про здоровий сон твоїх пальців набуває глибокого значення.

Superfrog запам'ятався своєю невбитою простотою. Тоді, в дев'яносто четвертому, коли кожна нова аркада з пуклею була подією, жаба виглядала як свіжа альтернатива более серйозним платформерам. Але вона так і не стала класиком — просто одною з тисяч ігор, що забувалися щомісяця.

Сьогодні, якщо відкриєш її в браузері, відчуєш той же дух дев'яносток, що й тоді. Не як музей — як жива, незмінена речовина. Якщо ти був серед тих, хто мав 386 або 486 і сидів над нею години, розпізнаєш кожен скрип звукової карти. Новачкам вона може здатися примітивною, але навіть вони зрозуміють, що просто, як скаче ця жаба, можна було б робити забавні речі.