Starquake

1988, домашній комп'ютер, сумісний з IBM, і тато каже, що я не повинен сидіти біля цього монітора весь день. Я сидів там весь день. Starquake від Bubble Bus Software був саме такою грою, яка здається на перший погляд нічим особливим — а потім раптом проходять дві години, і ти повністю втрачаєш відчуття часу.

Starquake — це платформер з яскраво вираженою пригодницькою складовою. Ти грієш за робота, який повинен стабілізувати вмираючий астероїд зсередини — навігуючи через лабіринт кімнат, збираючи предмети, активуючи різні пристрої й складаючи рішення, які не завжди очевидні з самого початку. За жанром він десь поміж між класичним аркадним платформером та головоломками з управлінням предметами. Така комбінація була не очевидна на ПК в 1988 році.

Керування прямолінійне — ти стрибаєш, ти стріляєш, ти збираєш. Але що справді тримає гру в купі — це величезна кількість кімнат та взаємозалежність предметів. Скоро ти зрозумієш, що щось, яке ти підняв на лівому боці карти, потрібно будь-де в іншому місці, і що планета набагато більша, ніж здавалася спочатку. Рух по карті гладкий, гра відпрацьовується приємно. З іншого боку — без карти чи нотатника ти в якийсь момент заблудишся, і не таким способом, що був би цікавим. Олівець та папір тут не якийсь ретро жест; вони справжня необхідність.

Starquake спочатку вийшла в середині вісімдесятих на британських домашніх комп'ютерах — Spectrum, Amstrad, Commodore — а версія для ПК з'явилась пізніше. Видно, звідки її корені: графіка економна, музики практично немає, і вся штука має той типовий британський інді-характер, де одна-дві людини запихують дивовижну кількість контенту в гру без будь-якого глянцю. Це може відштовхнути сучасного гравця в перші п'ять хвилин. Але якщо впертися — знайдеш гру з справжньою глибиною, не надутою, а органічно побудованою.

Сьогодні Starquake привертає тих, хто любить дослідження без підказок, і кого не турбує те, що гра не підказує, а запитує. Емулятори та DOSBox запускають її без проблем, а кілька запеклих картографів онлайн вже зробили частину цієї роботи з папером за тебе — хоча використовувати їхні карти з самого початку було б шкода. Це гра, яку ти пам'ятаєш саме тому, що мав її підкорити сам собі.