Charlie II

Коли Чарлі повертається, то це завжди означає, що розробники вирішили спробувати щось нове. У 2001 році голландська студія Wiering Software випустила другу частину своєї невеликої платформної адвенчури, і вже назва обіцяла повернення знайомого героя. Але це не був просто сиквел — це був гібрид, що намагався поєднати дві різні ідеї в один проект.

Charlie II — це гра, яка робить ставку на перетворення плошинки на пазл-пошук. Малесенька постать мандрує світом, де кожна локація потребує не просто стрибків і ривків по платформах, а й логічного мислення. Треба знаходити предмети, використовувати їх правильно, розуміти, куди йти дальше. Формально це aventure з елементами платформера, але насправді це швидше пошукача скарбів, хто вміє стрибати.

Механіка при цьому залишається досить простою — ходити, стрибати, брати речі. Але простота тут обманлива. Гра не дає підказок, не тримає тебе за руку. Якщо ти не розумієш, навіщо була що-небудь, ти просто застрягнеш. Паузи між моментами розуміння можуть бути довгими. MS-DOS графіка того часу виглядає як найпростіший в світі мультфільм — вис-сірі кольори, примітивні спрайти, але в цьому є своя чарівність. Звук винищено мінімалістичний, що або додає атмосфери, або просто надокучує, залежно від настрою.

У багатьох відношеннях Charlie II — це артефакт своєї епохи. На початку 2000-х незалежні розробники все ще експериментували з жанрами, миксуючи те, що здавалося несумісним. Сьогодні таке вже видається анахронізмом. Гра просто не має часу для сучасного гейма — вона вимагає терпіння і спроб-помилок, а не швидких рефлексів або зрозумілого дизайну.

Заграти в неї варто тільки якщо ти справді з того покоління, що вирощувалося на 286 і 386. І не для задоволення — для того, щоб зрозуміти, як розробники думали про те, що може бути цікавим. Гра недорогова, але й не надто коротка, якщо ти не знаєш, що робити. У браузері її можна знайти як музейний експонат, і навіть така вона краще, ніж жалуватися на те, що не розумієш, чого вона інша.