Mission Impossible

Хтось коли-небудь грав щось, де третину часу просто чекаєш завантаження? Mission Impossible з 1991 року — це саме той випадок — амбітна спроба створити стратегію в реальному часі з елементами пригод, яка замахнулася на більше, ніж змогла осилити.

Ти граєш за таємного агента, якому потрібно виконувати різні місії. Гра поєднує пошагові тактичні елементи з дослідженням місцевості у стилі пригод. Ти рухаєшся по екрану в ізометричній перспективі, збираєш предмети, розв'язуєш логічні головоломки та плануєш свої ходи, знаючи, що один невірний крок означає смерть. Кожна місія має свої конкретні цілі — знайди шпигуна, закладіть бомбу, втеч з фортеці — і це не просто шутер. Є моменти, коли перелізти через паркан — краще рішення, ніж прямий штурм.

Управління архаїчне, але епоха вимагала систему на основі кліків через текстові меню. Рух, дії, предмети — все проходить через інтерфейс, який виглядає так, ніби його розробили влітку 1991 року. Фони статичні, деталей мало, але це не головна проблема. Проблема в тому, що гра завантажується повільно, і іноді ти не впевнений, що мав робити. У дизайні бракує ясності — розподіл зусиль між стратегією та пригодою означає, що ніхто не домінує.

Сьогодні Mission Impossible — це цікавий артефакт — спроба, яка мала потенціал, але не вийшла так, як планувалося. Це не погана гра, це нерівномірна. Якби ти грав у неї зараз, ти б почув у ній послання з часу, коли розробники не були впевнені, які елементи хочуть гравці, тому вкинули все відразу.

Якщо у тебе є слабкість до DOS стратегій і ти не висуваєш високих вимог до графіки чи плавності, можеш спробувати її в емуляторі або браузері. Це не гробниця забутого майстра, більше як клоун, який мав амбіції бути трагіком. Але в цьому саме й його чарівність — він представляє епоху, коли ігри були експериментами, а не звичками.