Epic Baseball

Коли я вперше запустив Epic Baseball, відразу зрозумів, що цей тайтл не намагався конкурувати з The Sports Construction Set чи Major League Baseball II. Це був '95-й рік, і в бейсбольних іграх вже були свої зірки. Epic Baseball від Ataxy виглядав більше як швидка спроба відхопити кусок ринку без великих амбіцій.

Це класична текстова спортивна симуляція, де ти змагаєшся з комп'ютером або мережевим гравцем. Ти керуєш командою в лізі, та сама старомодна формула: драфт гравців, передсезон, потім регулярний сезон гра за грою. Поле ти бачиш з перспективи半мільйона пікселів, ніби на якійсь графічній карті з епохи, коли bitmap і vector графіка вже були відомими поняттями, але хтось вирішив залишатися десь посередині. ASCII-арт і прості меню — точно не блискаво.

Грається більше як заповнення форм. Ти обираєш тактику, менеджер (сподіваєшся) її виконує, потім отримуєш результат, відтворений у повтору. Нема повного контролю кожного гравця на полі, немає справжніх елементів відбивання або кидання. Якщо ти звик до The Last V8 чи Steel Panthers, очікуй тут щось по-справжньому мінімальне. Проте саме це обмеження могло б зацікавити гравців — зміщення фокусу з рефлексів на тактику і довгострокову стратегію. Але Epic Baseball робить це без шарму, без бажання спостерігати результати.

Цікаво, що ігри в цьому стилі й сьогодні мають своїх шанувальників. Ті, хто грав їх на початку '90-х, цінують їх як книги стратегії, де витратити вечір четверга у січні варто, щоб пограти кілька раундів. Epic Baseball був просто одним з десятків спроб у такому форматі, і чесно кажучи, він не був одним з найгірших. Просто не був одним з найкращих.

Грати в ньому сьогодні в емуляторі варто лише якщо ти цікавишся тим, як виглядали спортивні симуляції на наших комп'ютерах близько серед-'90-х. Це не катастрофа, просто нудно. І це насправді сумніше, ніж катастрофа.