Electro Body

Electro Body — це загадка, що дрейфує інтернетом без належного представлення, наче хтось витягнув її з жорсткого диска, запакував у ZIP-архів і забув. Саме це відчуття — щось старе, невизначене, трохи дивне — тримається гри аж до кінця. Ймовірно, цю штуку переживала лише жменька ентузіастів ще в дев'яностих на старій DOS-машині.

Це своєрідний гібрид, що видає себе за освітнє програмне забезпечення з ігровими амбіціями. Предмет — людське тіло: анатомія, фізіологія, електрика на шкірі та нерви, які це все контролюють. Це аж ніяк не Doom, а швидше інтерактивний підручник з кількома ігровими елементами. Мета, очевидно, була об'єднати веселість з навчанням — гарний намір, але на практиці це було важко втілити.

Графіка примітивна навіть за стандартами того часу — монохромні лінії, прості форми, анімації, що танцюють, а не плавно рухаються. Управління працює, але без елегантності. Нема кнопки, що б тебе вхопила, нема механіки, якою б ти займався з радістю. Переважно клікання та чекання на наступну станцію, наступний екран, наступний факт про серце чи мозок.

Дев'яності були часом експериментів у поєднанні освіти та ігор. Electro Body — одна з тих спроб, що нагадує епоху, коли комп'ютери означали і мережу, і навчання одночасно — об'єднати це двоє було майже науково-фантастичною мрією. Сьогодні це виглядає як археологічна знахідка. Графіка постарілася до невпізнаваності, освітній контент застарів, а інтерактивність занадто примітивна для того, щоб хтось грав у неї заради задоволення.

Якщо хочеш подорожувати в дев'яності й побачити, як хтось намагався, методом спроб і помилок, навчати через комп'ютер, Electro Body — цікавий артефакт. Їй бракує елегантності класичних пригодницьких ігор чи зловісної атмосфери старих point-and-click'ів. Це просто дивна, забута малечина, яку мало хто грав і ще менше хвалив. Але саме в цій дивності вона заслуговує на те, щоб про неї пам'ятали.