Малий хлопчик у космічному шоломі стрибає по платформах, як дикий — і то в кольоровому Game Boy'ю. Commander Keen на портативній консолі — це не десь перевиконана версія, а окремий світ, де класичні платформери мають свій домашній чар.

Keen — маленький геній, який собрал космічний корабель з того, що знайшов на горищі, і тепер стрибає крізь чужі планети, рятуючи Галактику. Це класична п'ятикопійка платформера: біжиш, стрибаєш, збираєш дрібочки, мочиш ворогів. На Game Boy версія втратила деякий геній PC оригіналу, але здобула щось інше — мімікрійність, яка відповідає портативній консолі. Рівні менші, але щільніші. Враги не такі варіативні, але частіше.
Механіка стрибання — це серце гри. Keen летить вгору природно, з інерцією, падає як живий. Немає того розчаровуючого "я натиснув стрибок, а персонаж скосить на п'ять пікселів вбік". Керування простенька до болю: рухаєшся, стрибаєш, стріляєш. Лазерна пістолета деякий час перезаряджається — тобто це не кулемет, а зброя, якою потрібно обходитися обережно. На портативнику це працює: враги не нівелюються одним натиском, кожен постріл важить.
Commander Keen дебютував на PC у 1990-х, і саме він показав індустрії, що платформери з гарною механікою можуть побиватися на комп'ютері не гірше, ніж на Nintendo або Sega. Game Boy версія з 2001 року — це вже заувіки в тіні оригіналу, але вона добре розуміється, чого вона хоче. Графіка проста, музика пискляво-веселка, але все це скалічується в щось ностальгійне й коректне.
Зестарілося погано: рівні іноді монотонні, пошук секретів не такий захопливий, як хотілося б. Game Boy Color давала більше можливостей, але розробники не розтягували гру на недоступні межі. Це невеликий, компактний платформер, який не прагне бути більшим, ніж він є.
Грати її сьогодні можеш в браузері через емулятор — і раджу саме так, щоб осмислити, як пристойна механіка й мініатюрність зробили цю версію помітною серед морозива портативних платформерів кінця 90-х. Це не шедевр, але це наказ малого, розумного дизайну, котрий знав, чого він вартий.