Кровь на екрані. У першій грі на Super Nintendo кровь замінили на сірий поту, і картридж продавався гірше, ніж аркадна версія. Midway чула. Тому у другому Mortal Kombat на SNES насправді тече кров — той настоящий темно-червоний колір, що робить кожен удар вагомішим, ніж словесна обіцянка.

Mortal Kombat II — це збірка бойців, що наслідують першу гру, але мають більше трюків. На розпорядження восьмеро борців: Sonya, Liu Kang, Johnny Cage, Scorpion, Sub-Zero, Jax, Kitana та Baraka. Геймплей залишився у собі — наближайте суперника, комбайніть удари і блюйте спеціальні атаки, якщо встигнете набрати енергію. Завдання просте: перемогти п'ять суперників в турнірі, потім Shao Kahn як босс у кінці. Типова схема файтингу з 1993-го, ніяких інновацій.

Грати на SNES означало звикатися з том, що кадри дії рідкіші, ніж в аркаді. Машина не могла витримати той же темп, анімація урвана й рубана. На теклавиатурі або джойстику це не пахне грою — опір контролера дратує в стресових ситуаціях, коли треба швидко вводити комбо. Звуки мізерні порівняно з аркадою: мінус зловісна музика Shao Kahna, тиха атмосфера. Графіка розмазана на малому дисплеї. Але жодна з цих проблем не робить гру неіграбельною — просто менше захопливою, ніж на монеті.

Тоді це був величезний хід: показати Nintendo родичам і друзям гру, яку вони вже знають з лохівного торгового центру, але з кровю. Немає цензури, немає опісок. Морально це викликало дискусії, але для дітей деваностих це була священна реліквія. Перевага SNES-версії була одна — ти мав її вдома, і не потрібно жбурляти монети в автомат.

Сьогодні Mortal Kombat II на SNES почувається як добра позиція в музеї файтингів. Графіка вже не шокує, механіка виглядає прості окремо від сучасних байків. Але якщо ти пам'ятаєш, як це було тоді, — коли файтинг був боротьбою швидкості й комбо, коли кровь означала заборонену атмосферу — це стоїть того, щоб посидіти в емуляторі. Не за передачею, а за моментом часу, який він зберігає.