Коли ви зустрічаєте звичайне дерево кілька хвилин після початку гри, яке потрібно кусати гілками, щоб прогресувати, ви розумієте, що це щось особливе. Inner Worlds — дивна суміш графічного adventure та platformer'а 1996 року, що виглядає так, ніби хтось малював його із закритими очима, одночасно грайучись у якийсь старий хімічний набір на стартапі.
Ви граєте в контрастну розфарбування — світлий персонаж у темному середовищі — але справжній колір гри криється в її дивній логіці. Це не класичний adventure із діалогами та предметами, які ви використовуєте для вирішення головоломок. Тут ви просто рухаєтесь вперед, щоб побачити, що далі. Є стрибкові секвенції, перервані сценами, де щось нелогічне, дивно намальовані створіння, і ви взагалі не розумієте, чому ви просто рухаєтесь убік і стрибаєте, коли виглядає так, ніби щось інше повинно відбуватися.
Управління просте — рух, стрибок, іноді якийсь спеціальний клік. Проблема в тому, що під час гри ніколи не ясно, чого гра від вас хоче. Іноді ви опиняєтесь у ситуації, де незрозуміло, це баг чи це насправді навмисно. Те саме стосується графіки — пікселювана, асиметрична, майже клінічна — не прекрасна, але має галюциногенне відчуття. Ніби ви дивитесь сон когось, хто снить квадратами та двома кольорами.
У дев'яностих робили саме такі речі — експериментальні, некомерційні проекти, які виходили без особливої розголошення. Inner Worlds — скоріше артефакт, ніж гра, яку ви граєте для розваги. Це не погано зроблено, це скоріше інопланетне. Краще дивитися, ніж грати, і саме це робить це цікавим.
Сьогодні в браузері це коштовність для тих, хто любить дивотворини. Це не гра для убивання часу, а досвід, який залишає вас збентеженим. Саме тому, що ви не можете забути про це.
old
