Bomb'X

Середина дев'яностих років мала одну постійну рису — коли видавці не знали, в яку категорію помістити гру, вони вирішили, що нікому до цього діла немає. Bomb'X — це саме той вид гри, яка не захоплює тебе відразу — і саме це робить її цікавою.

Це головоломка, де бомби падають зверху, а ти повинен їх розстрілювати або складати в групи, щоб вони розпадалися. Це не Tetris і не Space Invaders. Швидше за все, хтось взяв основу з ігор на кшталт Columns або Puyo Puyo, додав стрільбу і вирішив розібратися по ходу. Екран простий — рядки та колони, твій курсор знизу, звідки ти стріляєш, речі падають зверху. Сітка поступово заповнюється, і твій єдиний шанс — постійне знищення, щоб вона не вилізла за край.

Механіка звучить просто, але на практиці це трохи інакше. Часу на роздуми мало, речі падають швидко, і це не просто однакові кульки — є різні кольори, різні ефекти, і не зовсім ясно, чи розпадається щось від скупчення, чи потрібно просто влучити точно. Це одночасно і недолік, і сила. Ти не отримаєш складних комбо, на яких будувався Puyo, але це все ще напрочуд інтенсивно. Гра на тебе вростає поступово, що більше не модно, але в дев'яностих ти брав це як належне.

Bomb'X ніколи не досягла слави Tetris чи Klondike, і це не дивно. Це не погана гра, але вона не особливо добра ні в чому — просто середняча стрільниця-головоломка, яку хтось склав на якийсь час, а потім забув. Звук — це те, чого ти очікував би від 1993 року на ПК без Sound Blaster. Без справжньої індивідуальності, ти про неї пам'ятатимеш лише доки граєш щось інше.

Нині я в неї граю переважно з цікавості, що ж там було завантажено в комп'ютери дев'яностих. Нічого проти неї, але це не гра, на яку б ти звернув увагу, якби вона не існувала. Це цифровий еквівалент дудлів у кабінеті очікування — приємно, але забувається.